14 листопада 1989 р. — Декларація Верховної Ради СРСР «Про визнання неза- Конними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їхніх прав». 13 серпня 1990 р. — Указ Президента СРСР «Про відновлення прав усіх жертв полі- тичних репресій 20—50-х років». Ним передбачалося зобов'язати «Раду Міністрів СРСР, уряди союзних республік до 1 жовтня 1990 р. внести в законодавчі органи пропозиції щодо порядку відновлення прав громадян, які постраждали від репресій».
7 березня 1991 р. — Постанова ВР СРСР «Про скасування законодавчих актів у зв'язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року “Про визнання неза- конними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому пересе- ленню, і забезпечення їхніх прав”».
17 квітня 1991 р. – Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», у якому визначалося коло громадян, які підлягали реабілітації. Закон суттєво спрощував порядок реабілітації, а з іншого боку, не допускав випадків реабілітації осіб, винних у скоєнні тяжких злочинів.
28 листопада 2006 р. – Закон України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», за яким Голодомор 1932—1933 років в Україні визнано геноцидом українського народу.
Проаналізуйте, у якій послідовності здійснювалася політика влади щодо відновлення історичної справедливості. Як суспільство сприймало масове викриття «білих плям»? Якими цілями керувалася влада, коли викривала злочини комуністичного режиму? Який вплив мали перераховані нормативні документи на формування історичної пам'яті? -

nastyaplokhovanastya    1   11.02.2022 04:28    0