Якось нам на берег хвилі викинул пляшку. Вона таки давненько пробула в океані, бо вся її поверхня покрилася дрібними жителями моря. Поки відкривали, водою залили згорток, що був у середині пляшки. А зміст був дуже особливий. Там був лист старого Джо, як він себе назвав і карта. Та ось халепа... Карту залило частково водою "... Лише небо ледь-ледь освітилось сонцем, ми зібрались у дорогу. Якось я відчував, що сьогодні ми таки зможемо забратись з цього проклятого острова. Але спочатку потрібно завершити справу... Знайти скарб, що колись заховали Кривий Майкл та Дикий Ів. Сонце сходило поправу сторону. В спину нам дивився колодязь, порослий мохом. Він нагадував мені голову старого пірата. яку за якусь кару залишили на цьому острові. Наш шлях проходив по лугу до краю лісу. Так ми пройшли 10 км, поки зробили привал на краю лісу. Сосни, ялини та кущі на узліссі - так клімат тут суворий. Потім 6 кілометрів на схід до західного берега озера. Далі йти було не можливо, всюди простягнулось непрохідне болото. Ми звернули до одинокого дерева. Азимут нашого руху був 160°. Ми швидко дойшли цих два кілометри і зробили привал. Сонце вже стояло високо, а захиститись від нього можна було під гілками сосни, які вона витягнула неначе дороговказ в одному напрямку. Туди ж ми і підемо. Йдемо 4 кілометри по луці. І ось джерело. Я його згадав. Саме тут нас вони й покинули. Саме тут ми й втратили скриню та двох своїх друзяк. Азимут нашого руху 290° півтора кілометри до яру. Яр побіг до півдня, а ми йдемо до нашого завітного скарбу. До нього залишилось лише кілометрів за азимутом °. Ось воно як усе цікаво обернулось! Ото ж і хитрим був цей Кривий Майкл, але добре, що залишив нам цю карту. ..." То ж і нам варто перевірити, що ми накреслили за цим листом намалювати карту по цьому тексту,знайти скарб