Вони спокійно плинуть у далечінь
І вперто продираються крізь скелі,
За у прозору голубінь
Й киплять від спеки у глухій пустелі.
Їх люта крига сковує до дна,
Мороз спиняє, розбишака сивий,
Та знову їх пробуджує весна,
Звільня з полону і вертає сили.
То в прірву падають, не знаючи страху,
Сповзають з гір, ревуть несамовито,
То переповнившись, затоплять все навкруг,
Забравши все, як є добро нажите.
Та поряд знову вже життя цвіте,
І тягнуться одвік до неї люди,
Вона завжди нам більше віддає,
І так до скону на планеті буде.

Про які особливості річок тут говорять (майже у кожному рядку)?

Песатель    1   24.05.2020 20:25    0