Наприкінці палеоліту в людей сучасного виду були два центри расоутворення: ― західний ― на північному сході Африки і на південному заході Азії; ― східний ― на сході й південному сході Азії.
Багато расових ознак, які утворилися спочатку шляхом мутацій, набули пристосовуюче значення і під дією природного відбору закріплювалися і розповсюджувалися в популяціях, які жили в різному географічному середовищі.
Характерні особливості негроїдів і австралоїдів складалися в Південній Азії та Африці в умовах жаркого вологого клімату з інтенсивним сонячним світлом, від шкідливого впливу якого могли захищати темний колір шкіри, і, можливо, кучеряве волосся, яке утворювало на голові своєрідну захисну природню "шапку".
В європеоїдів природньому відбору могли підлягати світлий колір шкіри, волосся і очей, оскільки мутації, що визначають ці ознаки, мали найбільші шанси виживання в Північній і Середній Європі, де в пізньому палеоліті переважав холодний клімат зі значною хмарністю.
У монголоїдних рас, що формувалися, вірогідно, в степах і напівпустелях Центральної Азії, пристосувальну роль відігравали епікантус і дуже розвинута складка верхньої повіки, яка захищала очі від піщаного вітру і бур, дуже характерних для сухого континентального клімату з різкими добовими і сезонними коливаннями температур.
― західний ― на північному сході Африки і на південному заході Азії;
― східний ― на сході й південному сході Азії.
Багато расових ознак, які утворилися спочатку шляхом мутацій, набули пристосовуюче значення і під дією природного відбору закріплювалися і розповсюджувалися в популяціях, які жили в різному географічному середовищі.
Характерні особливості негроїдів і австралоїдів складалися в Південній Азії та Африці в умовах жаркого вологого клімату з інтенсивним сонячним світлом, від шкідливого впливу якого могли захищати темний колір шкіри, і, можливо, кучеряве волосся, яке утворювало на голові своєрідну захисну природню "шапку".
В європеоїдів природньому відбору могли підлягати світлий колір шкіри, волосся і очей, оскільки мутації, що визначають ці ознаки, мали найбільші шанси виживання в Північній і Середній Європі, де в пізньому палеоліті переважав холодний клімат зі значною хмарністю.
У монголоїдних рас, що формувалися, вірогідно, в степах і напівпустелях Центральної Азії, пристосувальну роль відігравали епікантус і дуже розвинута складка верхньої повіки, яка захищала очі від піщаного вітру і бур, дуже характерних для сухого континентального клімату з різкими добовими і сезонними коливаннями температур.