Сторія відкриття закону збереження енергії​

Працями вчених XVIII ст. було доведено, що при здійсненні механічної роботи виникає теплота. Але який кількісний зв’язок між ними? Чи завжди треба затратити одну і ту ж кількість роботи (і яку саме), щоб отримати одиницю кількості теплоти? Відповідь на ці питання шукали багато вчених в першій половині XIX ст. Закон збереження енергії відкрив в середині 19 століття німецький вчений Р.Майер, англійський учений Д.Джоуль. А найбільш точне формулювання закону було надане в працях німецького вченого Г. Гельмгольца.

Объяснение:

Під час перебування в тропіках в якості суднового лікаря Майер при епідемії легеневих захворювань лікував моряків звичайним в той час методом: рясним кровопусканням з вени руки. Він звернув увагу на те, що колір венозної крові значно світліше, ніж при плаванні в північних широтах. Її можна сплутати з артеріальною. Між різницею температур тіла і навколишнім середовищем і ступенем окислення крові існував очевидний зв’язок. Звідси Майер зробив висновок про зв’язок між споживанням їжі і утворенням теплоти в організмі. У 1847 р вийшла в світ робота німецького вченого Германа Гельмгольца. На основі відомих наукових даних він теоретично досліджував перетворення енергії в багатьох механічних, теплових, електричних, світлових і хімічних процесах і сформулював закон перетворення і збереження енергії як загальний закон природи. Цей найважливіший закон природи відкритий зусиллями вчених багатьох країн. Відкриття закону збереження енергії вплинуло не тільки на розвиток фізичних наук, а й на філософію.