«роль фізичних методів дослідження в інших природничих науках»

Основою задач природничих наук є можливість використання природних процесів і
явищ на користь людини. Можливість прогнозувати результат у певних умовах цікавить
дослідників різних наукових сфер, оскільки це дозволяє керувати процесом, змінювати
функції та якість об’єкта. Формування і ставлення моделювання відбувалося на базі інших,
більш давніх і більш розвинутих наукових напрямків, таких як філософія і математика,
фізика, хімія, біологія і техніка.
Усі засоби і методи наукових досліджень, які дозволяють прогнозувати зміну процесів,
істотним узагальнювалися в теоретичні дослідження з використанням
математичного апарата. Звідси, мета статті – визначити загальні риси (наприклад,
характеристики), які використовуються в моделюванні процесів різних сфер наукової
діяльності.
У роботі на основі узагальненого підходу розглядаються загальні принципи викладання
дисципліни „Моделювання” в різних спеціальностях. Аналіз будується з урахуваннями
специфіки різних напрямків навчання. Пропонуються загальні методики викладання на
прикладах фізичних –моделей та моделей, які використовуються в біології та екології.
Подається порівняльний аналіз схожості між загальними принципами, які
використовуються в біології, соціології, екології та фізики.
Розвиток комп’ютерної техніки, з одного боку, і наявність добре розроблених
чисельних методів, з іншого, сприяє прогресу у використанні моделювання в різних
наукових напрямках. Використовуються загальні принципи моделювання не лише в
класичних природничих науках, але й у соціально суспільних, таких як соціологія,
психологія і т.д. Загальними принципами в моделюванні для всіх наукових напрямків
виступає об’єкт або предмет досліджень, його взаємозв’язок з іншими елементами системи
та процес впливу або динаміка розвитку (закон, за яким відбуваються ті або інші зміни).
Предмет дослідження і закони зміни визначають область наукових інтересів або
науковий напрямок. Але для всіх наукових напрямків існують загальні принципи і методи
досліджень - дедукція та індукція. У теорії систем і взагалі в науці про системи.