Нещодавно я прочитав твір Ернеста Хемінгуея «Старий і море». Цей твір став для мене найулюбленішим, тому що він навчив мене йти до своєї мети і ні перед чим не зупинятися.
Але, мабуть, слід почати з того, що мене вразив навіть власне стиль письма Е. Хемінгуея. На перший погляд «Старий і море» має простий сюжет, але насправді під цим приховано глибокий підтекст. Автор використав дещо автобіографічні моменти, він виклав у цій повісті власні думки, як то кажуть – вклав у неї часточку душі, тому, можливо, з цієї причини мені так припала до вподоби ця книга. І, звісно ж не можна не згадати, що не залишає байдужим сам сюжет твору: персонаж у критичній екстремальній ситуації. Хіба ж можливо відірватися від книги з таким інтригуючим сюжетом. Читаючи, я відчувала, що мій інтерес, захоплення і хвилювання з кожним абзацом тільки зростали.
Я думаю, що немає сенсу переказувати всю повість, але хочу сказати, що, прочитавши цю книгу, я навчилася багатьом важливим речам, які додають мені сил у скрутні хвилини.
Нещодавно я прочитав твір Ернеста Хемінгуея «Старий і море». Цей твір став для мене найулюбленішим, тому що він навчив мене йти до своєї мети і ні перед чим не зупинятися.
Але, мабуть, слід почати з того, що мене вразив навіть власне стиль письма Е. Хемінгуея. На перший погляд «Старий і море» має простий сюжет, але насправді під цим приховано глибокий підтекст. Автор використав дещо автобіографічні моменти, він виклав у цій повісті власні думки, як то кажуть – вклав у неї часточку душі, тому, можливо, з цієї причини мені так припала до вподоби ця книга. І, звісно ж не можна не згадати, що не залишає байдужим сам сюжет твору: персонаж у критичній екстремальній ситуації. Хіба ж можливо відірватися від книги з таким інтригуючим сюжетом. Читаючи, я відчувала, що мій інтерес, захоплення і хвилювання з кожним абзацом тільки зростали.
Я думаю, що немає сенсу переказувати всю повість, але хочу сказати, що, прочитавши цю книгу, я навчилася багатьом важливим речам, які додають мені сил у скрутні хвилини.