Розкажи, як синичці вдалося пережити зиму.

«Вона застрибала по гілках, заглядаючи в усі щілинки, чи не заховалися де-небудь якийсь черв'ячок чи гусінь, бо вона й хвилинки не могла посидіти без роботи». «Бачить, у щілинці кори лежить ніби заніміла гусінь. От добре, хороший сніданок! Тільки до неї — аж тут три горобці налетіли, хочуть із-під самого синиччиного дзьобика гусінь вирвати. Та метка синичка хіба поступиться! Одного дзьобнула, другого штовхнула — знялася бійка. Полетіли горобці ні з чим».  «Сіла синичка на сосну. Наїжилася, голівку в крильце увібрала, сидить — пуховий м’ячик, та й годі». «Спи, синичко, обережна будь: дивись — потихеньку підкрадається до тебе куниця, уже й лапу свою хитру простягла — от-от схопить. Та побачила стара сосна таке лихо, заворушила лапатим гіллям. Стрепенулася синичка — мерщій від лихого ворога». «Отак і боролася синичка щодня, щомиті за своє життя».