У фізіологічному плані межі підліткового віку приблизно збігаються із навчанням дітей у 5-8-х класах середньої школи та охоплюють вік від 11—12 до 14-16 років. Особливе положення підліткового періоду в циклі розвитку людини відображено в інших його назвах: «перехідний», «критичний», які фіксують складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються у цей період. Перехід від дитинства до дорослої людини — це основний зміст і специфічна відмінність всіх сторін розвитку в цей період: фізичного, розумового, етичного, соціального.
Найважливішим чинником фізичного розвитку підлітків є статеве дозрівання, у зв'язку з яким відзначаються неврівноваженість, підвищена збудливість, порівняно часті та швидкі зміни настрою, що накладає певний відбиток на характер фізичної та розумової працездатності.
Важливість підліткового віку визначається ще й тим, що в ньому окреслюються загальні напрями формування моральних і соціальних настанов особистості.
Усе це накладає певний відбиток на розвиток рухової функції. У цьому віці швидко розвивається м'язова система. До 16 років інтегральний показник відносної сили восьми основних м'язових груп досягає приблизно 90% можливого збільшення. Особливо інтенсивно зростають м'язові групи, що забезпечують вертикальне положення та ходьбу. Такий розвиток м'язової системи є передумовою для опанування складно координованих рухів. Однак слід мати на увазі, що опорно-руховий апарат учнів цього віку ще є недосконалим.
Пристосованість дітей до фізичних навантажень значною мірою залежать від стану вегетативних функцій, здебільшого серцево-судинної та дихальної систем. Розвиток першої з них відбувається в цей час відносно рівномірно, розміри серця збільшуються вдвічі, відношення маси серця до маси тіла наближається до аналогічних показників дорослих. Велика частота серцевих скорочень (80-90 уд/хв) і швидший кровотік забезпечують тканини гарним «харчуванням». Частота дихання є значно більшою, ніж у дорослих, а життєвий обсяг легенів — у 1,5 рази меншим, ніж у дорослих.
В учнів середнього шкільного віку в період статевого дозрівання гаються збудливість і нестабільність у роботі мозку, що позначається на погіршенні формування рухових навичок. У цьому віці учні вже можуть не тільки керувати своїми рухами в різноманітних умовах, але й засвоювати тонкощі тактичного мислення. Від дорослих їх відрізняє тільки недостатня витривалість. Здатність виконувати прості зорово-моторні завдання поліпшується вже в 12 років і продовжує розвиватись до 16 років. Завдання, що потребують сприймання складних ситуацій, перероблення великої кількості інформації та обирання дій, виконуються найкраще з 14-річного віку, тому у підлітків необхідно розвивати здатності до оперативного мислення.
Объяснение:
У фізіологічному плані межі підліткового віку приблизно збігаються із навчанням дітей у 5-8-х класах середньої школи та охоплюють вік від 11—12 до 14-16 років. Особливе положення підліткового періоду в циклі розвитку людини відображено в інших його назвах: «перехідний», «критичний», які фіксують складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються у цей період. Перехід від дитинства до дорослої людини — це основний зміст і специфічна відмінність всіх сторін розвитку в цей період: фізичного, розумового, етичного, соціального.
Найважливішим чинником фізичного розвитку підлітків є статеве дозрівання, у зв'язку з яким відзначаються неврівноваженість, підвищена збудливість, порівняно часті та швидкі зміни настрою, що накладає певний відбиток на характер фізичної та розумової працездатності.
Важливість підліткового віку визначається ще й тим, що в ньому окреслюються загальні напрями формування моральних і соціальних настанов особистості.
Усе це накладає певний відбиток на розвиток рухової функції. У цьому віці швидко розвивається м'язова система. До 16 років інтегральний показник відносної сили восьми основних м'язових груп досягає приблизно 90% можливого збільшення. Особливо інтенсивно зростають м'язові групи, що забезпечують вертикальне положення та ходьбу. Такий розвиток м'язової системи є передумовою для опанування складно координованих рухів. Однак слід мати на увазі, що опорно-руховий апарат учнів цього віку ще є недосконалим.
Пристосованість дітей до фізичних навантажень значною мірою залежать від стану вегетативних функцій, здебільшого серцево-судинної та дихальної систем. Розвиток першої з них відбувається в цей час відносно рівномірно, розміри серця збільшуються вдвічі, відношення маси серця до маси тіла наближається до аналогічних показників дорослих. Велика частота серцевих скорочень (80-90 уд/хв) і швидший кровотік забезпечують тканини гарним «харчуванням». Частота дихання є значно більшою, ніж у дорослих, а життєвий обсяг легенів — у 1,5 рази меншим, ніж у дорослих.
В учнів середнього шкільного віку в період статевого дозрівання гаються збудливість і нестабільність у роботі мозку, що позначається на погіршенні формування рухових навичок. У цьому віці учні вже можуть не тільки керувати своїми рухами в різноманітних умовах, але й засвоювати тонкощі тактичного мислення. Від дорослих їх відрізняє тільки недостатня витривалість. Здатність виконувати прості зорово-моторні завдання поліпшується вже в 12 років і продовжує розвиватись до 16 років. Завдання, що потребують сприймання складних ситуацій, перероблення великої кількості інформації та обирання дій, виконуються найкраще з 14-річного віку, тому у підлітків необхідно розвивати здатності до оперативного мислення.