Граната (ісп. granada - «гранат») - вибуховий боєприпас, призначений для ураження живої сили й техніки противника за до ручного метання.
Перші гранати з’явилися в Китаї за правління династії Сун (960-1279). У 1405 році Конрад Кайзер фон Айхштадт уперше запропонував використовувати чавунний корпус, замість раніше існуючих глиняних, для ручних метальних снарядів з ґнітом і порохом усередині. У Франції кінця XVII ст. з’явилася військова спеціальність гренадер, тобто військовий, спеціально навчений метання гранат.
Ручні гранати за призначенням можна розділити на: протипіхотні, протитанкові та спеціальні. Протипіхотні бувають двох видів: осколкові та запалювальні.
Граната (ісп. granada - «гранат») - вибуховий боєприпас, призначений для ураження живої сили й техніки противника за до ручного метання.
Перші гранати з’явилися в Китаї за правління династії Сун (960-1279). У 1405 році Конрад Кайзер фон Айхштадт уперше запропонував використовувати чавунний корпус, замість раніше існуючих глиняних, для ручних метальних снарядів з ґнітом і порохом усередині. У Франції кінця XVII ст. з’явилася військова спеціальність гренадер, тобто військовий, спеціально навчений метання гранат.
Ручні гранати за призначенням можна розділити на: протипіхотні, протитанкові та спеціальні. Протипіхотні бувають двох видів: осколкові та запалювальні.