Мифы, предания, сказки народов федерального округа

Сказки и мифы народов Востока» — серия книг Главной редакции восточной литературы (ГРВЛ) издательства «Наука» (Москва), регулярно выходившая в 1960-е—1990-е годы (последние книги вышли в 2001 и 2004).

Сказки и мифы народов Востока

Жанр

Востоковедение, Фольклористика

Страна

СССР → Россия

Язык оригинала

Русский

Издательство

«Наука» (Москва, Главная редакция восточной литературы);

Издательская фирма «Восточная литература» РАН

Даты публикации

1964 — 2004

Серия основана в 1964 году с целью научной публикации памятников народного творчества народов Востока. Всего вышло не менее 55—56-ти книг.

Объяснение:

Розрізняються народні казки — традиційні та початково усні, без достеменно відомого автора, та літературні — вільнішої форми, які створюються письменниками і поширюються в друкованих виданнях. В народній творчості казка є одним з основних жанрів, де постає як твір переважно чарівного, авантюрного чи побутового характеру з вказівкою на свою вигаданість. В багатьох народних казках відображено минулі суспільні відносини та уявлення про світоустрій. У переносному значенні казка — вигадка взагалі, те, що не відповідає дійсності.

У Європі існувала довга усна традиція, пов'язана з народною казкою, що привернула значну увагу етноантропології. Крім того, чимало дослідників і письменників збирали народні казки та створювали їх основі нові. Серед таких постатей найбільш відомі Шарль Перро (Франція), брати Грімм (Німеччина), Олександр Афанасьєв (Росія). З українських такими є діячі XIX ст.: Іван Франко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Микола Костомаров, Осип Бодянський; XX ст.: Агатангел Кримський, Вікторія Юзвенко, Петро Лінтур, Іван Березовський.