Я вважаю, що абсолютно кожна людина має відповідати не лише за слова, а й за власні вчинки, інакше кажучи, за все у своєму житті.
По-перше, ми тісно пов’язані взаємною відповідальністю з тини, хто народив і виховав нас, і з нашими дітьми. Прикладом того, наскільки пекучий батьківський біль і сором за сина, наскільки нестерпне почуття провини за його виховання, є вчинок Тараса Бульби, героя однойменної повісті Миколи Гоголя. Старий козак убиває сина Андрія за те, що той став зрадником.
По-друге, підґрунтям, на якому розвивається, зростає почуття відповідальності, є такі риси, як принциповість, старанність, пунктуальність, порядність, уміння порозумітися з людьми й допомагати їм. Тому, хто звик запізнюватися, порушувати свої обіцянки, легковажно ставитися до обов’язків, доведеться чимало працювати над собою, щоб навчитися бути відповідальним. Прикладів, які підтверджують слушність цієї думки, дуже багато н сучасному житті. Легковажність однієї людини може звести нанівець роботу багатьох (саме так сталося в нашому класі, коли один з учасників презентації колективного проекту забув удома всі потрібні відеоматеріали). Із байдужості й легковажності може вирости безвідповідальність, а з неї згодом і якась велика біда (наприклад, Чорнобиль). По-справжньому ж відповідальна людина ладна навіть власним життям довести відданість своєму обов’язку. Так, Януш Корчак, відомий польський лікар і педагог, разом із своїми вихованцями ступив до газової камери в Треблінці. хоча мав шанс урятуватися.
Отже, ми мусимо навчитися брати на себе відповідальність за все, що сталося в нашому житті. Її основи закладаються в родині, міцніють у шкільному колективі. Вони пов’язані із самовихованням особистості, зокрема розвитком пунктуальності, чесності й обов’язковості.
Відповідь:
Пояснення:
Я вважаю, що абсолютно кожна людина має відповідати не лише за слова, а й за власні вчинки, інакше кажучи, за все у своєму житті.
По-перше, ми тісно пов’язані взаємною відповідальністю з тини, хто народив і виховав нас, і з нашими дітьми. Прикладом того, наскільки пекучий батьківський біль і сором за сина, наскільки нестерпне почуття провини за його виховання, є вчинок Тараса Бульби, героя однойменної повісті Миколи Гоголя. Старий козак убиває сина Андрія за те, що той став зрадником.
По-друге, підґрунтям, на якому розвивається, зростає почуття відповідальності, є такі риси, як принциповість, старанність, пунктуальність, порядність, уміння порозумітися з людьми й допомагати їм. Тому, хто звик запізнюватися, порушувати свої обіцянки, легковажно ставитися до обов’язків, доведеться чимало працювати над собою, щоб навчитися бути відповідальним. Прикладів, які підтверджують слушність цієї думки, дуже багато н сучасному житті. Легковажність однієї людини може звести нанівець роботу багатьох (саме так сталося в нашому класі, коли один з учасників презентації колективного проекту забув удома всі потрібні відеоматеріали). Із байдужості й легковажності може вирости безвідповідальність, а з неї згодом і якась велика біда (наприклад, Чорнобиль). По-справжньому ж відповідальна людина ладна навіть власним життям довести відданість своєму обов’язку. Так, Януш Корчак, відомий польський лікар і педагог, разом із своїми вихованцями ступив до газової камери в Треблінці. хоча мав шанс урятуватися.
Отже, ми мусимо навчитися брати на себе відповідальність за все, що сталося в нашому житті. Її основи закладаються в родині, міцніють у шкільному колективі. Вони пов’язані із самовихованням особистості, зокрема розвитком пунктуальності, чесності й обов’язковості.