1.Пригадай притчу про сіяча і поясни, на який ґрунт впало зерно, яке він сіяв? З чим порівнює Господь ґрунт? 2. Як вели себе в храмі головні дійові особи притчі про митаря і фарисея? Яким став результат їхньої поведінки?
3. Яка різниця між гордою і смиренною людиною?
4. Чому бідний і хворий жебрак Лазар був так щедро нагороджений Богом на відміну від багатія?
5.Іноді нам здається, що зло торжествує і Бог його не помічає. Чи справді це так і що про це говориться у притчі про кукіль?
6.Як Бог навчає нас ставитися до своїх талантів у притчі про таланти?

«Притча про сіяча» аналіз Тема: розповідь Ісуса про значимість для людини місця, куди вона посіє зерно. Ідея: возвеличення людської чуйності, доброти, прагнення безкорисливо надати до тому, хто її потребує; ролі слова — зерна, яке потрапляє у різне середовище. Основна думка: зерно, яке впало на кам’янистий ґрунт,— це про людину, що чує Слово і відразу ж з радістю приймає його, але оскільки в цього зерна нема глибоких коренів, воно довго не проживе; зерна, що впало в тернину,— це про людину, яка чує Слово, та турботи цього віку та омана багатства заглушають його, і зерно не приносить плоду; зерно ж, яке впало на добрий ґрунт,— це про людину, яка чує Слово і розуміє його, така людина приносить врожай в сто, в шістдесят або в тридцять раз більше посіяного. Композиція «Притча про сіяча» Експозиція: зустріч Ісуса з великою кількістю людей. Зав’язка: розповідь Бога про значимість ґрунту, куди потрапить зерно, кинуте землеробом. Кульмінація: «Коли хто-небудь чує вістку про Царство і не розуміє її, то приходить лукавий та викрадає те, що було посіяне в серці». Розв’язка: зерно — слово, яке повинно потрапити на добрий ґрунт, принесе багатий врожай. «Притча про сіяча» скорочено Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на ґрунт кам’янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен, який виріс і заглушив паросток. Одне ж упало на добру землю, а зійшовши, вродило стократно. Це сказавши, закликав: «Хто має вуха, щоб слухати,— нехай слухає!» Запитали ж учні Господа, що значить ця притча. А він відказав своїм учням, що їм дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим ці таємниці розкриваються у притчах, щоб «дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли». А притча ця означає ось що. Зерно — Боже Слово. Аті, хто край дороги,— люди, які слухають, а потім приходить диявол і забирає слова з їхнього серця, щоб не вірили вони й не А що на кам’янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; а кореня не мають вони, вірують дочасно,— і за час випробування відпадають. А що впало між терен,— це ті, хто слухає слово, але, перебуваючи в постійних клопотах за багатство, життєві розкоші,— і плоду вони не дають. Те ж, що на добрій землі,— це люди, що почули слово й бережуть його в щирому й доброму серці,— і плід приносять вони в терпеливості.