Угруповання тварин — це такий тип взаємовідносин, за якого особини утворюють стабільні групи, що займають та захищають певну територію.
Динаміка видового складу і структури угруповань відбувається постійно у зв'язку зі змінами екосистем у часі й просторі. Найбільш докладно вивченими є сезонні аспекти змін угруповань (наприклад, зміни рослинного покриву або населення птахів впродовж одного року). Добре відомими є також дослідження багаторічних зміни угруповань, до останнього часу більш відомі у великому часі: зміни флор і фаун впродовж геологічних епох або зміни в ході сукцесій. Менш дослідженими, проте наразі дуже важливими стають дослідження, пов'язані з історичними (за літописний період) змінами природи і форм природокористування (наприклад, Шарлемань Н. В.: «Природа и люди Киевской Руси»).
Останнім часом важливими і украй актуальними стали дослідження біоти та окремих локальних угруповань, пов'язані з глобальним потеплінням клімату. У галузі созології дуже актуальними стали дослідження резерватних (резерватогенних) сукцесій, тобто змін, які викликані самим заповідним режимом
Типи скупчень. Будь-яке збіговисько тварин, в якому немає ніякого прагнення окремих особин одна до одної, являє собою просте скупчення. Члени таких скупчень не об’єднані взаємо-притяганням чи якоюсь взаємодією (наприклад, збіговисько жаб в одній калюжі). Прості скупчення досить широко розпов-сюджені серед холоднокровних тварин (молюски, жаби), а та-кож серед теплокровних, які впадають у зимову сплячку (ка-жани).
Розрізняють контактні і дистантні скупчення тварин. Контактні скупчення існують у їжаків, борсуків, черепах, диких кабанів, бегемотів, а дистантні — у північних і благородних оленів, жирафів, білок.
Скупчення тварин часто залежить від зовнішніх чинників. Наприклад, при відносній вологості повітря нижче 30 % всі таргани збираються разом, а при більш високій вологості вони скупчень не утворюють.
Відомий етолог і лауреат Нобелівської премії К. Лоренц установив, що всі угруповання тварин можна розділити на дві великі групи. Перша з них — анонімні угруповання, які не мають визначеної структури. Друга — індивідуалізовані угруповання, які мають певну структуру і в яких кожна тварина виконує ту чи іншу роль
Ознаки тваринних угруповань:
• постійний обмін інформацією між особинами угруповання;
• підтримання відносно сталих відносин в угрупованні;
• схрещування переважно між особинами певного угруповання
Угруповання тварин складається з порівняно невеликої кількості особин.
Вивчаючи поведінку тварин різних типів угруповань, К. Лоренц поділив тваринні угруповання на два типи:
Угруповання тварин — це такий тип взаємовідносин, за якого особини утворюють стабільні групи, що займають та захищають певну територію.
Динаміка видового складу і структури угруповань відбувається постійно у зв'язку зі змінами екосистем у часі й просторі. Найбільш докладно вивченими є сезонні аспекти змін угруповань (наприклад, зміни рослинного покриву або населення птахів впродовж одного року). Добре відомими є також дослідження багаторічних зміни угруповань, до останнього часу більш відомі у великому часі: зміни флор і фаун впродовж геологічних епох або зміни в ході сукцесій. Менш дослідженими, проте наразі дуже важливими стають дослідження, пов'язані з історичними (за літописний період) змінами природи і форм природокористування (наприклад, Шарлемань Н. В.: «Природа и люди Киевской Руси»).
Останнім часом важливими і украй актуальними стали дослідження біоти та окремих локальних угруповань, пов'язані з глобальним потеплінням клімату. У галузі созології дуже актуальними стали дослідження резерватних (резерватогенних) сукцесій, тобто змін, які викликані самим заповідним режимом
Типи скупчень. Будь-яке збіговисько тварин, в якому немає ніякого прагнення окремих особин одна до одної, являє собою просте скупчення. Члени таких скупчень не об’єднані взаємо-притяганням чи якоюсь взаємодією (наприклад, збіговисько жаб в одній калюжі). Прості скупчення досить широко розпов-сюджені серед холоднокровних тварин (молюски, жаби), а та-кож серед теплокровних, які впадають у зимову сплячку (ка-жани).
Розрізняють контактні і дистантні скупчення тварин. Контактні скупчення існують у їжаків, борсуків, черепах, диких кабанів, бегемотів, а дистантні — у північних і благородних оленів, жирафів, білок.
Скупчення тварин часто залежить від зовнішніх чинників. Наприклад, при відносній вологості повітря нижче 30 % всі таргани збираються разом, а при більш високій вологості вони скупчень не утворюють.
Відомий етолог і лауреат Нобелівської премії К. Лоренц установив, що всі угруповання тварин можна розділити на дві великі групи. Перша з них — анонімні угруповання, які не мають визначеної структури. Друга — індивідуалізовані угруповання, які мають певну структуру і в яких кожна тварина виконує ту чи іншу роль
Ознаки тваринних угруповань:
• постійний обмін інформацією між особинами угруповання;
• підтримання відносно сталих відносин в угрупованні;
• схрещування переважно між особинами певного угруповання
Угруповання тварин складається з порівняно невеликої кількості особин.
Вивчаючи поведінку тварин різних типів угруповань, К. Лоренц поділив тваринні угруповання на два типи:
а) анонімні;
б) персоніфіковані