Порівняйте хламідомонаду, вольвокс та ульву, Що спільного та відмінного в будові одноклітинних та багатоклітинних водоростей? 2. Що таке марікультура? Чим цінна ульва як їстівна рослина? Які страви можна приготувати з неї
Зелені водорості поширені в прісних і солоних водоймах, у ґрунті, на стовбурах дерев, на снігу та льоду. Зелені водорості мешкають у водоймах на малих глибинах. До них належать одноклітинні (наприклад хлорела, хламідомонада), колоніальні (вольвокс) та багатоклітинні (улотрикс, ульва, спірогира) водорості.
Дві скоротливі вакуолі (видаляють надлишок води, регулюючи тиск в клітині);
два джгутика (забезпечують рух);
світлочутливе вічко (сприймає світло);
хлоропласт (чашоподібної форми);
цитоплазму;
ядро;
оболонку;
піреноїд (тільце білкової природи, яке розташовується на поверхні хлоропласта і навколо нього відкладаються поживні речовини)
Рис. 4. Будова та розмноження хламідомонади.
За живлення хламідомонада є міксотрофом – на світлі фотосинтезує, а в темряві поглинає через оболонку розчинені у воді органічні речовини.
Розмножується хламідомонада за сприятливих умов нестатево (рис. 4Б) – спорами. Клітина втрачає джгутики, ядро і цитоплазма діляться на чотири дводжгутикові спори, оболонка руйнується і молоді хламідомонади виходять у воду, швидко ростуть і через добу здатні знову ділитися.
За несприятливих умов хламідомонада розмножується статево (рис. 4В). Утворюється декілька десятків однакових за розміром статевих клітин (гамет), виходячи у воду вони попарно зливаються з такими ж гаметами іншої клітини, утворюючи зиготу. Зигота вкривається товстою оболонкою і переносить несприятливі умови. Потім перетворюється на чотири рухливі спори, які виходять у воду.
Відповідь:
Зелені водорості поширені в прісних і солоних водоймах, у ґрунті, на стовбурах дерев, на снігу та льоду. Зелені водорості мешкають у водоймах на малих глибинах. До них належать одноклітинні (наприклад хлорела, хламідомонада), колоніальні (вольвокс) та багатоклітинні (улотрикс, ульва, спірогира) водорості.
Хламідомонада – прісноводна одноклітинна зелена водорість.
В будові хламідомонади виділяють (рис 4А):
Дві скоротливі вакуолі (видаляють надлишок води, регулюючи тиск в клітині);
два джгутика (забезпечують рух);
світлочутливе вічко (сприймає світло);
хлоропласт (чашоподібної форми);
цитоплазму;
ядро;
оболонку;
піреноїд (тільце білкової природи, яке розташовується на поверхні хлоропласта і навколо нього відкладаються поживні речовини)
Рис. 4. Будова та розмноження хламідомонади.
За живлення хламідомонада є міксотрофом – на світлі фотосинтезує, а в темряві поглинає через оболонку розчинені у воді органічні речовини.
Розмножується хламідомонада за сприятливих умов нестатево (рис. 4Б) – спорами. Клітина втрачає джгутики, ядро і цитоплазма діляться на чотири дводжгутикові спори, оболонка руйнується і молоді хламідомонади виходять у воду, швидко ростуть і через добу здатні знову ділитися.
За несприятливих умов хламідомонада розмножується статево (рис. 4В). Утворюється декілька десятків однакових за розміром статевих клітин (гамет), виходячи у воду вони попарно зливаються з такими ж гаметами іншої клітини, утворюючи зиготу. Зигота вкривається товстою оболонкою і переносить несприятливі умови. Потім перетворюється на чотири рухливі спори, які виходять у воду.
Пояснення: