Двох собак нагодували м'ясом з холерними фібріонів. одним із них перед цим промили шлунок. що буде з собаками?

ответ: як песику при отруєнні

варто пам’ятати, що в екстрених ситуаціях важливими факторами є теоретична підготовка господаря та його стресостійкість.   розгублена людина, окрім ненаданої тварині , може завдати своїми діями ще більшої шкоди чотирилапому.

раптові отруєння собак - одна з найактуальніших проблем, що хвилює власників тварин, адже загрозу для життя улюбленця може становити багато факторів як на вулиці, так і вдома. аби така ситуація не застала господаря зненацька – пропоную   змоделювати найпоширеніші варіанти отруєнь тварин й обрати оптимальні шляхи .

слід пам’ятати, що симптоми отруєння бувають доволі різноманітні й варіюють в залежності від того, якою речовиною отруїлася собака. серед найчастіших, як правило: слабкість; тремтіння; занадто сильно виділяється слина; блювота; судомне посмикування м'язів; прискорене дихання; пронос; зайве збудження або, навпаки, пригнічений стан. для початку необхідно зрозуміти чим саме отруїлась тварина.

усі отруєння умовно можна поділити на харчові й не харчові. останні виникають при контакті собаки з отруйними комахами чи хімічною продукцією (тут є ризик не лише при контакті хімікатів із слизовою тварини, а й навіть з шерстю).

у цей же час харчові отруєння виникають при випадках потрапляння токсинів (отрута біологічного походження) до травної системи собаки. наприклад, коли ваша собака з’їла на вулиці гнилий шматок м’яса тощо. у будь-якому разі необхідно зрозуміти, чим саме отруїлась тварина, і тільки потім переходити до дій.

перша

першою й водночас найголовнішою господарів при будь-якому виді отруєння є дії, які мають припинити надходження отрути в організм, затримати його всмоктування в кров, знешкодити й сприяти його швидкому виведенню з організму шляхом різноманітних блювотних засобів й промиванням шлунку собаки. але при виборі інгредієнтів для промивання собачого шлунку варто бути обережним.

коментує вікторія георгіївна соломаха, лікар-ветеринар київської клініки «зоосвіт»:

«ні в якому разі не можна давати тварині при отруєнні молоко. отруєні речовини взаємодіють з білковими молекулами, що спричиняє, у свою чергу, більш швидке всмоктування отрути шлунком.

для промивання шлунку варто використовувати воду, після чого дати собаці випити слабо-рожевий розчин марганцівки».

також при отруєнні лікарі рекомендують зробити очисну клізму з підсоленою водою (1 чайна ложка на склянку води) при температурі 25-30°с. обсяг залежить від розмірів тварини (від 100 мл до 1,5 літру).

варто зауважити, що при припиненні серцевої діяльності або зупинці дихання у чотирилапого, необхідно терміново собаці ще не виїжджаючи з дому.

коментує дмитро михайлович яровий, ортопед-травматолог травматологічного відділення №1 київської міської клінічної лікарні швидкої медичної ; директор тов "орто-сфера"

« у вигляді серцево-легеневої реанімації повинна проводиться на першому етапі втручання (до надання спеціалізованої лікарем-ветеринаром), тому що   бездіяльність зі сторони господаря загрожує загибеллю тварини.

при припиненні серцевої діяльності або зупинці дихання незворотні зміни настають через 4-5 хвилин, тому в цей необхідно розпочати проведення реанімаційних заходів у вигляді непрямого масажу серця і штучної вентиляції легенів».

коли серцева діяльність і дихання улюбленця буде в нормі, необхідно перейти до іншого етапу – викликати блювоту.

коментує вікторія георгіївна соломаха:

«для того, щоб вивести з організму максимальну кількість отруєних речовин, рекомендую використати засоби, які викликають блювання. (необхідно влити насильно через рот за спринцівки):

кухонна сіль - дві чайні ложки на склянку теплої води;

гірчиця - одна столова ложка на склянку теплої води.

перекис водню - змішується з водою в рівних пропорціях. вливається в рот з розрахунку   1 столова ложка на 3 кг ваги собаки.

після виведення з організму собаки шкідливих речовин необхідно показати   тварину спеціалістові. якщо у вас є ветеринарний паспорт улюбленця – не забудьте його взяти з собою! »

від себе можу додати пораду, яку мені одного разу розказав лікар у ветеринарній клініці. він запропонував спробувати ентеросгель. маленьким чотирилапим прийняти дозу як для дітей до 2-х років, для великих собак – як для дорослої людини. необхідно у вказаних за рецептом пропорціях змішати з водою й залити розчин до рота улюбленця. авжеж, мій чотирилапий був незадоволений такими рішучими діями й морщив мордочку, аргументуючи своєю мімікою, що він відмовляється вживати підозрілу рідину. проблему можна вирішити, якщо вводити ліки до роту через шприц без голки.

объяснение: