(1)По суті, Льонька не був винен, усе сталося само собою, він зовсім нічо-
го такого не збирався робити. (2)Обійшовши всю палубу, Льонька повер-
нувся в каюту... (3) Він сів на койку і підібгав ноги. (4)п'яти стукнулись
об дошки. (5)Льонька нахилився й побачив, що койку було зроблено, мов
ящик. (6)Хлопець погасив світло в каюті, вліз у ящик і опустив над собою
кришку. (7)Тут було задушливо, пахло фарбою. (8)Він ждав, що от-от
хтось увійде в каюту, побачить, що Льоньки немає, підніме кришку й
скаже, щоб вилазив. (9)І потім його з ганьбою виженуть на берег. (10) Але
ніхто не заходив і кришки не підіймав. (11)Тоді він загадав, що не всти-
гне долічити до ста, як його знайдуть. (12)Він долічив до ста ніхто не
прийшов. (13) Льонька вирішив лічити до п'ятисот і не долічив: його здо-
лав сон (За М. Дубовим).
​

Sniper009902    3   24.05.2020 17:05    3