Зробити інформаційне гроно до образу катрі із твору марка вовчка "микола гримач"

Марко Вовчок у багатьох своїх творах показала тяжке підневільне життя жінок-кріпачок. Не стала винятком і повість «Інститутка», де письменниця змалювала правдиві образи Устини, Катрі, бабусі.

Життєрадісною вдачею, волелюбністю й оптимізмом приваблює Устина. Вона рано залишилася сиротою, росла в чужих людей. В десять років її забрали до панського двору і примусили працювати нарівні з дорослими. Важко їй було у старої пані, і зовсім нестерпним стало життя при панночці. «Прийду було її вбирати, вже якої наруги я од неї не натерплюся!..» А одного разу панночка мало не задушила свою покоївку. Устина покірна долі, мовчки зносить усі знущання. Хоч дівчина й покоряється панам, але весь час мріє про волю. «Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало...» Звільнилася вона від кріпацької неволі, коли Прокопа віддали в москалі. І хоча їй і в місті доводилося тяжко працювати, але вона почувала себе щасливою. Устина була безмежно вдячною Прокопу за те, що він визволив її з кріпаччини.

На відміну від Устини, Катря була вільною козачкою. Вийшовши заміж за кріпака Назара, змушена була працювати на панів. Спочатку вона годила їм, намагалася працею заслужити подяку. А замість неї — дорікання шматком хліба. їй не дозволили навіть побути біля хворої дитини. Після смерті немовляти Катря перестає коритися панам. Вона сміливо заявляє: «Тепер я вже не боюся вас! Хоч мене живцем із'їжте тепер!» Вона дуже побивається за дитиною, життя для неї стало беззмістовним, безрадісним. Катрі не вистачає сили волі, стійкості й наполегливості. Вона «...не схотіла на світі жити», покінчила життя самогубством.

Трохи в іншому плані змальована бабуся. Вона зовсім примирилася із своїм підневільним становищем. На запитання Устини, чи залишиться бабуся в цьому пеклі й далі терпітиме знущання, старенька відповіла: «І терпітиму, пташко!» Хоча бабуся й покірна панам, у неї не зникли такі людські риси, як справедливість, чесність, почуття власної гідності. Вона завжди говорила спокійно, ходила тихо, не метушилася, не звертала уваги на лайку панночки: «Як не лає, як не кричить на неї пані, — бабуся не лякається, не метушиться...»

Ось такі вони — чесні і трудолюбні, щирі і вільнолюбиві жінки-кріпачки — героїні повісті «Інститутка». Цими образами Марко Вовчок показала моральну перевагу кріпаків над панами, підтвердила готовність Катрі іі Устини дорогою ціною заплатити за волю і незалежність.